skip to content

Чиновники і суботники

Є мода в нашій країні робити такі собі суботники, коли чиновники різних рангів беруть в руки грабельки, віники, лопати і гайда на вулицю, як правило обирається місце, де багато свідків-горожан, наводити лад, прибирати сміття, садити деревця.

Цікаво іноді стежити, як молоді особи жіночої статі, боячись пошкодити манікюр незграбно метуть опале листя, з нетерпінням очікуючи закінчення цього всього цирку.
Для чого/кого ця вся показуха? У мене з цього приводу наступне бачення: державні службовці – це є люди, котрі отримують заробітню платню з податків, що сумлінно сплачуються жителями того самого міста. Іншими словами, жителі міста, наймають собі розпорядників коштів, котрі мусять дбати в тому числі і про благоустрій міста, однак не у буквальному сенсі слова. Відповідно, зарплати у них вищі, ніж у людей котрі отримують/хочуть отримувати гроші за прибирання міста. Наприклад 100 гривень на день отримує чиновник, а прибиральник 50.

Ще метафора. Ви робите собі ремонт в оселі. Наймаєте плиточника, котрий повинен за день покласти стільки-то квадратів плитки. Платите йому 400 гривень і 50 гривень підсобнику, щоб той прибирав за ним. Той плиточник, замість того аби займатися своєю безпосередньою роботою, ходить поруч з підсобником й намагається йому допомагати. День пройшов – оплата в кишені. Звісно так бути не може, й плиточник за день нічого не отримає від вас, бо ж роботу він не зробив. А у вищенаведеному прикладі виходить, що буває ї таке.

Висновок: кожен повинен робити те, за що йому платять. Хочуть бути корисними не за своїм профілем? Будь-ласка! У позаробочий час. І якщо головне не піар, а результат – то можна робити це на околицях міста. Сміття там вистачає.