skip to content

Чому ми бідні?

Сьогодні зустрівся зі знайомим, котрий кілька місяців пропрацював на будівництві під Москвою. З 8 ранку до 8 вечора. У суботу до 17 години, у неділю до 14. Росіяни так працювати не хочуть, а за гроші котрі платять українцям тим паче. Так от якось виходить. Працюють менше, а живуть заможніше.

Це «підводка» (журналістський термін) до питання, котре мене вже давно цікавить і хочеться дослідити його більше. Чому одні народи живуть заможно, а інші бідно. Цю тему я намагався дослідити років 10 назад, тоді статтю за заголовком "Чому ми бідні?" опублікували на першій сторінці "Провінційної газети", на той час я був позаштатним дописувачем. Власне мільйони дерев вже зіпсовано на папір, на котрому описані дослідження цього питання, я ж зекономлю ресурси матінки природи і витрачу свій час, кілька байтів хорошого хостінгу Юрія Бортніка (а він і справді хороший, в мене є з чим порівнювати).

Отже. Якщо заможність росіян (відносну в порівнянні з українцями) можна списати на величезні сировинні багатства, то чим пояснити економічні успіхи німців. Парадокс! Переможені живуть краще за переможців! І це після виплат репарацій після Другої світової.

А ми от такі працелюбні українці ( термін «працелюбні» ми самі для себе придумали, переконуюсь все більше) вже 20 років борсаємося від реформи до реформи, вила і лопата так і лишилися основними знаряддями праці селянина, а малі зарплати й знаряддя праці на рівні початку 20 ст., у залишків виробництва. Не щастить нам чомусь ні в чому. Пошуки міфічних ворогів, одна з улюблених тем застільних розмов. Влада винувата? Так ми ж самі її обираємо. Добре нехай меншість але більшість дозволяє їм шикарно жити, залишаючи собі перегляд фото звітів їх маєтків, відпочинку, повну безкарність будь яких дій.

Ментальність. Ось де є сенс пошукати відповіді. Під словом ментальність мається на увазі глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, усталена і водночас динамічна сукупність настанов особистості, демографічної групи у сприйманні залежно від етногенетичної пам'яті, культури тощо.

Раз уже згадав німців то приведу один епізод з книги Михахайла Слабошпицького «Українець який відмовися бути бідним». Петро Яцик життя і роздуми котрого у ній описуються згадує епізод кінця війни: «У Бережанах зупинялися пошарпані в боях німецькі частини, щоб, трохи перепочивши, відступати далі на захід. Сорок четвертого фронт стояв у Тернополі цілих три місяці.
Оселившись в будиночках, вояки починали споруджувати довкола них парканчики, щось ремонтувати і навіть насаджувати квіти. Було таке враження, що вони поселяються надовго чи й узагалі збираються тут жити.
Уже тоді Яцик зрозумів: це — важлива особливість їхнього національного характеру. Німці завжди і повсюдно прагнуть постійності. В цьому — їхня надійність і конструктивна сила. І як було не порівнювати таку особливість їхньої ментальності з національним характером російських «визволителів» та й подеколи навіть своїх земляків.»

На цій не зовсім мажорній ноті на сьогодні закінчуватиму. По перше час, а по друге не томитиму і не тратитиму ваш дорогоцінний інтернет-час. Підкажіть, які ваші міркуваня з вищезгаданого приводу. Тема для мене цікава, до неї неодноразово повертатимусь.


Постовий Ну а будучи заможними як німці можна купувати дівчатам цепочки золотые diamant.kiev.ua мінімум раз на місяць. Проте, гадаю вони не такі вже і щедрі на подібні речі.