skip to content

Чому ми бідні? Точка зору 10 років назад.

У продовження теми дослідження заможності вирішив запостити свою публікацію, що вийшла десять років назад, у «Провінційній газеті», номер 28(236), а саме 12 липня 2001 року. Точно не пригадаю але мабуть, це була моя перша передовиця ;-) Я тоді підпрацьовував позаштатним кореспондентом. Отож думки десятилітньої давності підкатом.

НЕУКРАЇНСЬКА ВЛАДА

У Радянському Союзі головні керівні посади як державного, так і місцевого рівня, займали не просто люди, призначені зі столиці "нерушимого", а ті, чия національність не була національністю, що мали громадяни країни, де чиновник мав будувати комунізм. Робилося це не просто з ідеологічно-шовіністських міркувань, а головним чином тому, що людині тій культура, звичаї, взагалі, менталітет були не¬знайомими й незрозумілими, звідси й ставлення до них не як до людей, а як до "мас". Така людина ніколи не буде довго думати: які будуть наслідки того чи іншого наказу для чужого для нього народу.

А що маємо нині? Скільки справжніх українців у Верховній Раді? Можливо вдасться нарахувати з третину патріотів, яких утискають, називають "нациками", й звинувачують у всіх гріхах, а тільки справжній українець спробує щось зробити для рідного народу, одразу ж кинуть усі сили, щоб йому завадити. Останній приклад цього — зміщення прем'єра-українця й призначення на його місце прем'єра-молдавана.

ЗВИЧКА
Психологи довели, що люди, які виростають у злиднях, стають підсвідомо запрограмованими на подальше прозябання, у них виробляється своєрідний "комплекс бідності". Українці ж — історично сформовані бідняки, що постійно існували у матеріальних й духовних злиднях, чиє життя було боротьбою за виживання, от і маємо підсвідому звичку, яка нам зовсім не на користь.
Звичка ж, що за українця постійно хтось "думав" при вирішенні важливих питань є однією з причин політичної байдужості, яка ніколи не лишається безкарною. Та й хіба може людина, скажімо, свідомо обирати, наприклад, політичного діяча, коли запитує за кого віддати голос по дорозі до виборчої дільниці. От і дивуємось потім: чому депутат "проти", коли народ "за".

КОМУНІСТИ
Ще з самого початку свого "оновленого" існу¬вання компартія почала грати роль "рака", що всіма силами тягне Україну якщо не назад до союзу Радянського то, принаймні, до слов'янського (читайте до Росії). Принципове гальмування реформ й всього, що має відношен¬ня до утвердження еко¬номічної самостійності держави є далеко не на користь рядового українця. Ну а взагалі бідність людей завжди позитивно впливала на рейтинг лівих, які радо користуються приводом нагадати як вчасно у "братніх республіках" виплачували зарплати й що можна було купити на пролетарську пенсію.
Інша категорія ко¬муністів — це так звані "діди Щукарі", що нібито й до армії комуни не відносяться, проте є таки¬ми за складом розуму. Нерідко серед них зустрічаються директори підприємств, голови колгоспів, керівники, які не в силах забути "високу школу соціалізму", продовжують застосовувати ті ж методи керування, як результат — збанкрутілі підприємства, що скуповуються за безцінь.

ВИХІДНІ
Одразу ж прошу не плутати вихідні зі святами. Справжні свята для українця — то відомі християнські, які святкували ще наші пращури, й кілька національних свят. Нині ж можемо похвалитися тим, що маємо їх, як говориться, на всяк-смак: національні, пролетарські, християнські, професійні — загалом їх кількість "перевалила" вже за сьомий десяток. І якщо у більшості європейських країн відзначають тільки найбільші релігійні та кілька національних свят, то на Україні, державні мужі примусили вшановувати ще й пам'ятні для компартії дати (8 Березня, 1 Травня, день жовтнево¬го перевороту).

І якщо про те, чи надихають усі вихідні й свята українців на трудові подвиги можна посперечатись, то те, що завдяки їм бюджет як громадян, так і держави втрачає чимало, сумнівів не викликає. Лише у травні казна держави не доотримала 500 млн.грн.

ОЛІГАРХИ
Хоча українська олігархія й не має такої "славної" історії як комуна, проте серед причин Ціанування економіки України, монополізації її окремих галузей, низького рівня життя народу, слово "олігархи" називає майже кожен.

Як правило, основу олігархічних партій складають не українці, які для власного швидкого збагачення не дуже задумуються над тим, як впливають їхні дії на життя "маленького" українця.


Записки городского холостяка

КОРУПЦІЯ
Наша держава за рівнем корупції займає дев'яте місце у світі. Власне це прогрес, у 2000 році ми були на третій сходинці у цьому "почесному" списку.
Звісно, за таких умов не може бути й мови про нормальний розвиток приватного сектора економіки, залучення іноземних інвесторів, що б могли створювати нові робочі місця з достойним рівнем зарплатні.
Один метод боротьби із цим явищем навіть пропонував Президент Кучма, зазначивши, що, насамперед, не треба давати ха¬барів, однак "рецепт" виявився не дуже дієвим, ми й надалі потерпаємо від корупційного свавілля.
"Не вміти переносити бідність соромно, не вміти позбавитись її — ще більш соромно," — сказав свого часу філософ Перикл.

То ж яку відповідь можна дати на одвічне слов'янське: "що робити"? Можливо, просто: "робити?". Робити, відкинувши інше слов'янське: "моя хата скраю", не ігноруючи того, що відбувається довкола нас, аби при потребі мати змогу приймати виважені рішення, від яких залежатиме наше майбуття.

Ще раз нагадую, що написав це 10 років назад.

Коментарі

Партос-Я дерусь потому что

Партос-Я дерусь потому что дерусь! Чому дурий - бо бідний,чому бідний бо дурий :)

Ваня мабуть "н" на клаві не

Ваня мабуть "н" на клаві не функціонує ;-)

З планшета писав - там клава

З планшета писав - там клава віртуальна :)