skip to content

Мій перший День Незалежності.

Тоді мені було 11 років. Я був піонером. (Хто не в курсі в «рангах,» то спочатку «жовтенята,» потім «піонери,» за ними слідував «комсомол» (комуністична спілка молоді,) ну, а далі вже компартія.)

Ну так от. За тиждень часу, перше вересня. «Свято» знань. З червоними галстуками (піонери носили) прийшло мабуть відсотків до десяти. Ніби щей не вірилося, що то трапилося, радіти з того чи сумувати, словом я тоді смутно орієнтувася у політиці.

Пам’ятаю покійний дідусь перші роки незалежності намагався не пропустити жодного вечірнього виходу новин. Дуже багато надій покладав, на те, що країна нарешті сробить ривок до свободи й благополуччя. Горбачов, Язов, Кравчук, Єльцин, Чорновіл – прізвища, що найбільш запам’яталися з того періоду. РУХ, комуністи – партії, що лишилися в пам’яті. Потім РУХ подвоївся, потім потроївся, соціалісти почали клонуватися.

А ще тоді багато говили, що наша держава має найбільший потенціал економічного розвитку у Європі, вугілля, цукор, пшениця, метал, заводи, технології… Так воно мабуть і було на той час.

А ще запам’яталося як обурювався дід коли дізнався, що пшеницю хтось викидав у Дніпро, не було куди дівати буцім-то…

Модно було у школі малювати тризубці. У зошитах, на партах, портфелях. Татуювання ще були модні з тризубцями.

Дифіцити й черги тих рокім майже не пам’ятаю, так як тоді були зовсім інші турботи.

Коментарі

Как быстро время пролетело...

Как быстро время пролетело... Как мало успели... Точнее дали успеть.