skip to content

Перша зарплата

Мабуть це тема 90% активних блоггерів ;-) Ну не буду відставати і я.

Отож було це у році 1999, чи може навіть 2000-му. Тітка “по блату” влаштувала мене на місяць (на час відпустки наборщиці Тані) попрацювати у редакцію “Провінційної газети”. На той час вона знаходилась у 2-х кімнатах (“кабінетик” редактора і власне редакція) котрі були частиною “Шістнадцятого” магазину, котрий зараз “Едельвейс” й була відома за старою назвою “Провінційна ого”.
Робота моя заключалася в наборі рукописних текстів. Кореспонденти слали листи з районних центрів області, а моя задача була набирати їх у Ворді. Листів було багато. Сторінок в конвертах ще більше. Почерка звісно жахливі. Темп мого набору ;-) не можу згадати без усмішки, скажімо так, був “трохи” повільним.
Коротше кажучи та вся скучність, одноманітність і рутинність (“Рутинность губительна для творческих организмов” (с)О.И.Бендер) так мені набридли за тиждень, що я в суботу прийшов до редактора і сказав щоб той нафіг мене уволив, чи то пак, що я сам звільняюся. Абрамчук звісно мене не звільнив, а навпаки збадьорив, сказав, що швидкість набору у мене вже збільшилася, словом, давай дерзай!
І я почав “дерзати”...

Далі буде. Хочеться вже спати, а завтра рано на маршрутку, їду на Рівне.

Закінчення теми