skip to content

Як боротися з лінню?

Вона підкрадається непомітно... Спочатку хочеться полежати зайву годину, наступна годинка непомітно "пролітає" за оглядом улюблених сайтів, відповіді на коменти, вітання в "аськах-скайпах-форумах". Кава-перекур, розмови про все і ні про що, похід на обід (якщо випити бокал пива, то бажання щось робити стабільно зникає). Ну от ніби можна налаштуватись на роботу. Ні. Ще разок в "танки" повоюю, за першу перемогу у добі, нараховується подвійний досвід, а він - досвід, необхідний аби купити "Тигра". Звичайно однією битвою справа не закінчується. І робити щось раптом бажання остаточно зникає... Дім-вечеря-інтернет-початок наступної доби - сон. День минув. Його не повернути.

У вас бувають подібні дні? Як ви боретеся з лінню?

Насамкінець цитата що сподобалась, і головне в тему:

Раніше я не цінував часу так, як зараз, завжди ненадійний в юні роки, він все ж залишав мені більше надії, а зараз і час і надії рушаться так, як загалом, і все інше. Чим менше у нас чого-небудь, тим воно нам і дорожче; якщо б на землі на кожному кроці траплялись перлини, ми б ступали по ним як по звичайному камінню, а якщо б феніксів було стільки скільки і голубів - хто б став про них говорити? Мені хотілося б про себе сказати, що я у своєму житті не втратив жодного дня, а скільки їх уже втрачено! Якщо порахувати - це будуть роки! Я знав. що кожен день дорогий, але не знав, що йому не має ціни! Не знав саме тоді, коли знати це для мене було так важливо і корисно. Так, я не знав справжньої ціни часу. Я прагнув берегти тіло від втоми, розум від перенапруги, вів рахунок грошам, а час завжди був для мене на останньому місці. І тільки зараз я бачу, що він повинен стояти на першому... Втому можна зняти відпочинком, потрачені гроші вернути, а час не повертається...

Автора на жаль не можу пригадати. Здається Петрарка, але не певен.

ДолученняРозмір
izobrazhenie.jpg15.84 КБ